Персональный сайт учителя-мовника

Перщий урок у 2015 році в 9 класі

Natali — Sat, 29 Aug 2015 12:30:16 GMT

МИ- нація єдина!

СЦЕНАРІЙ

ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОГО УРОКУ

«ГЕРОЯМ-ПАТРІОТАМ ВІЧНА ШАНА»

для учнів 9 класів

Мета: виховувати в учнів 9 класів патріотизм, любов до рідної землі, розширювати і поглиблювати знання про патріотизм, формувати шанобливе ставлення до героїв-патріотів України.

Обладнання і матеріали: фонограма з народними піснями про Україну, фонограма з гімном України, відео «Тік» «Люби ти Україну».

Хід уроку

Мотивація. Вчитель розпочинає урок віршем Романа Нічіка

В українцях могутня сила,

Загартована ще в віках.

Що ніяка війна не зломила,

Та кайдани на Соловках.

В нас є дух, що спроможний жити,

До своєї землі любов.

Тож ніколи нас не схилити:

Для нас воля - основа основ!

Мозковий штурм „Батьківщина для мене…”

Учитель пропонує учням продовжити речення:

Батьківщина для мене…
Я люблю Україну, бо…

Учитель. Любов до Батьківщини виявляється у патріотизмі. Патріотизм українців покликаний захистити національні інтереси своєї держави, дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіт національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини. Патріотизм у сучасних умовах є нагальною потребою і держави, якій необхідно, щоб усі діти стали національно свідомими громадянами – патріотами, здатними в недалекому майбутньому забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі, а у випадку військової загрози змогли відстояти її незалежність та суверенітет, і особистості, яка своєю діяльнісною любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з метою створення умов для вільного саморозвитку і збереження індивідуальності; й суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральній основі.

Сьогодні про патріотизм говорять усюди. Як ви розумієте зміст цього поняття?

Учні відповідають, учитель підсумовує. Патріотизм – це любов до Батьківщини, свого народу, турбота про його благо, сприяння становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, нації, готовність відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею.

Скажіть мені, будь ласка, чи зможе захистити себе від агресії країна, в якій не має патріотів? (Діти відповідають). Країна, яка не зростила патріотів не має права на життя, бо вона не спроможна боротися за свою цілісність, за свою свободу. Україна впродовж століть боролась за незалежність. І зараз знову у кривавій боротьбі відстоює право на своє життя, на свою свободу, право на європейський вибір.

(Відео з гуртом «Тік» «Любити Україну»)

Учитель. Вибором України завжди була воля, свобода, незалежність, державність, європейськість. Цей вибір ціною власного життя виборювали українські патріоти-герої. Яскравими представниками такого гідного товариства були славетні козаки з їхніми традиціями, правилами, секретами.

Повідомлення учнів з теми «Секрети бувалого козака».

Двоє учнів виступають з презентацією секретів бувалого козака:

1. Козак дотримується давніх традицій та звичаїв козаків, тягнеться до знань своїх предків.

2. Козак повинен знати, що світ сповнений краси!

3. Згідно переказу знахарів, той, хто не передав знань, не може померти, поки не знайде достойного спадкоємця. Тому не треба бути “скупим”: Ділись своїм досвідом і знаннями.

4. Козак сильний і розвинутий, все життя бореться за те, щоб навчитись володіти собою. А починається цей шлях з наведення порядку і чистоти в своєму тілі. Піклування про чистоту тіла дисциплінує наш дух, кріпить волю і привчає до уваги й вміння піклуватися не тільки про себе, а й про оточуючих.

5. Козак носить пояс з узором, вишивку на комірі та рукавах, бо це обережні знаки, які прийшли до нас з давнини. Вважалось, що білий одяг козака – це його єднання з вищими силами.

6. Дім козака – це його маленький всесвіт, де він Господар – Творець, тому що за порядок у цьому маленькому світі він відповідає сам перед Богом та предками.

7. Для підтримки в собі сили тіла і духу козак повинен накопичувати в собі сили п’яти стихій: неба, повітря, вогню, води і землі. Для надбання сил небесних дивись на наші небесні світила: місяць, сонце, зірки не моргнувши. Без свіжого вітру в обличчя дух тіла розпадеться. Вогонь береже від негативної енергії. Вода, козаче, найсильніший засіб, що очищує його. Сила Землі – це джерело накопичення енергії. Ставши босими ногами на землю, вклонися їй на чотири сторони світу.

8. Май свою зброю, вона продовження рук козака.

9. Будь вимогливим до себе і оточуючих. У Вимогливому серці часто скривається Велика Любов.

10. Ніколи не дозволяй пустим думкам займати твій розум, привикай залишатися наодинці зі своїми думками.

11. Труднощі не можуть служити виправданням для зневіри, а тим більше для відчаю.

12. Живи не просто в сучасному, живи у вічному.

13. Коли козак набирає сили, для нього немає ні ворогів, ні друзів. Друзі потрібні слабому, бо від них він отримує силу.

14. Подяка потрібна тому, хто вміє дякувати іншим!!! Козаче, вчись бути вдячним усім і завжди. І не спіши брати в борг: краще зароби, той хто заборгував, той неодмінно втратить.

15. Не кажи, що все знаєш. Краще кажи:«Я знаю, що я нічого не знаю, але я хочу жити!»

16. Козак не буває рабом! Сама велика і складна перемога Воїна Духа – це вміти перемогти в собі раба.

17. Козак, переглянь свої вчинки за день, відзнач свої помилки і прийми рішення, не повторюючи їх.

Вправа „Поясни прислів’я і приказки”

Учитель пропонує учням пояснити прислів’я і приказки про рідний край:

«За рідний край життя віддай».
«Козацькому роду нема переводу».
«Ми з такого роду, що любимо свободу».

Розповідь вчителя

Славними продовжувачами традицій козаків були представники дисидентського руху на Україні (Г. Григоренко, В. Стус, В. Марченко, Є. Сверстюк, В. Чорновіл, Л. Лук’яненко, І. Дзюба та інші).

Однією із найвидатніших постатей цього руху був В’ячеслав Чорновіл. Згадаємо про основні віхи його життя.

4 вересня 1965 року В’ячеслав Чорновіл виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі "Україна" на прем'єрі фільму Параджанова "Тіні забутих предків" з протестом проти арештів української інтелігенції. За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів В. Чорновола засудили до трьох місяців примусових робіт. Наступний вирок у листопаді 1967 року — жорстокіший: 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму. Причиною і цього разу виявилася журналістика: В’ячеслав Чорновіл уклав документальну збірку "Лихо з розуму" (Портрети двадцяти "злочинців"), де подав матеріали про арештованих у 1965 році шістдесятників. Після звільнення 1969 року з великими труднощами вдалося влаштуватися на роботу. Під час відомої страхітної загальноукраїнської "зачистки" 1972 року його арештовують знову — попереду суд і вирок: 6 років таборів і три роки заслання. Це знову суд над журналістом. На початку 1978 року був відправлений етапом на заслання в с. Чаппанду (Якутія), де працював чорноробом у радгоспі, пізніше в Нюрбі — постачальником. 22 травня 1979 року Чорновіл став членом Української гельсінської групи.

Від часу створення (8—10 вересня 1989 року) Народного Руху України (НРУ) — член Руху та його Великої Ради, з березня 1992 — співголова, а з грудня 1992 року — голова НРУ. Він і донині залишається стратегічним генієм українського національного самоусвідомлення, структурований практикою філософ дисидентства, людина вершинної суспільно-демократичної думки XX століття.

Саме завдяки таким патріотам України наша країна стала державою суверенною, вільною, незалежною.

Двадцять три роки незалежності пройшли мирно. Виросло нове покоління свідомих українців, яке пошановує традиції своїх пращурів і героїв України і приймає виклики сьогодення.

Відповіддю на такі виклики став Майдан 2014 року. Нині ми маємо згадати про героїв Небесної сотні, серед яких було багато молоді. Спочатку вони боролись за право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів – це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались...

Так на Майдані з'явилась ще одна сотня - Небесна. Для України це найголовніша, найвпливовіша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя. І для нас є святим обов'язком гідно вшанувати Героїв. Щоб ми пам'ятали - хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.

(Вчитель запалює свічку пам’яті. Учні хвилиною мовчання вшановують героїв).

Ніколи не згасне пам'ять і про воїнів АТО, які на передовій захищають Україну, продовжуючи традиції козаків, українських дисидентів-правозахисників.

Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням. Це шана найкращим синам і донькам нашої Батьківщини, які не злякалися і пожертвували собою заради рідної землі.

Підбиття підсумків. Рефлексія

Вчитель читає слова Ліни Костенко:

„А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни”

Нам треба жити кожним днем.
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо "потім" може й не настати

Учитель пропонує учням самостійно зробити висновок з почутого на уроці і підсумувати: «Яким має бути справжній патріот України?».

Ознаки відставання — початок неуспішності учнів

Natali — Tue, 03 Dec 2013 20:59:36 GMT

Робота з учнями з початковим рівнем знань

Ознаки відставання — початок неуспішності учнів

1. Учень не може сказати, в чому складність задачі, спланувати її розв'язання, знайти розв'язок самостійно, вказати, що нове отримав у результаті її розв'язання. Учень не може відповісти на запитання до тексту, сказати, про що нове він із нього дізнався. Ці ознаки можна виявити під час розв'язання задач, читання текстів і слухання пояснень учителя.

2. Учень не ставить запитань відносно досліджуваного, не робить спроб знайти відповідь і не читає додаткових джерел. Ці ознаки проявляються під час розв'язання задач, сприйняття текстів, у ті моменти, коли вчитель рекомендує літературу для читання.

3. Учень неактивний і неуважний в ті моменти уроку, коли здійснюється пошук, коли потрібно напружити думку, подолати труднощі. Ці ознаки можна помітити під час розв'язання задач, сприйняття пояснень учителя, в ситуації вибору за бажанням завдання для самостійної роботи.

4. Учень не реагує емоційно (мімікою, жестами) на успіх і невдачі, не може оцінити свою роботу, не контролює себе.

5. Учень не може пояснити мету виконуваної ним вправи, сказати, на яке правило дано вправу, не дотримується вказівок правила, пропускає дії, плутає їх порядок, не може перевірити отримані результати й хід роботи. Ці ознаки виявляють під час виконання вправ, а також дій у складнішій діяльності.

6. Учень не може відтворити визначення понять, формул, доведень, не може, викладаючи систему понять, відійти від готового тексту; не розуміє тексту, побудованого на вивченій системі понять. Ці ознаки виявляють, коли учень ставить відповідні запитання.

У даному випадку вказано не ті ознаки, за якими роблять висновки про учня, а ті, що сигналізують про те, на якого учня й на які його дії треба звернути увагу під час навчання, для того щоб запобігти неуспішності.

Основні способи виявлення відставань учнів

спостереження за реакцією учнів на труднощі в роботі, на успіхи та невдачі;

запитання вчителя та його вимоги сформулювати те чи інше твердження;

навчальні самостійні роботи в класі. Під час проведення самостійних робіт учитель отримує матеріал для того, щоб зробити висновок як про результати діяльності, так і про її перебіг. Він спостерігає за роботою учнів, вислуховує та відповідає на їхні запитання, іноді допомагає.

Основні причини неуспішності учнів

Наявність прогалин у фактичних знаннях і спеціальних для даного предмета вміннях, що недадуть змоги охарактеризувати важливі елементи досліджуваних понять, законів, теорій, а також виконати необхідні практичні дії.

Наявність прогалин у навичках навчально-пізнавальної діяльності, які знижують темп роботи настільки, що учень не може завідведений час опанувати необхідний обсяг знань, умінь та навичок.

Недостатній рівень розвитку та вихованості особистісних якостей, що не дають змоги учневі виявляти самостійність, наполегливість, організованість та інші якості, необхідні для успішного навчання.

Оптимальна система заходів

для надання допомоги школяру, який не встигає

1. Допомога в плануванні навчальної діяльності (планування повторення та виконання мініму
му вправ для ліквідації прогалин, алгоритмізація навчальної діяльності щодо аналізу та випралення типових помилок тощо).

2. Додаткове інструктування під час навчальної діяльності.

3. Стимулювання навчальної діяльності (заохочення, створення ситуацій успіху, спонукання до активної роботи тощо).

4. Контроль за навчальною діяльністю (часте опитування учня, перевірка всіх домашніх завдань, активізація самоконтролю а_навчальній діяльності тощо).

5. Різні форми взаємодопомоги.

6. Додаткові заняття вчителя з учнем.

Заходи щодо запобігання неуспішності учня

1. Всебічне підвищення ефективності кожного уроку.

2. Формування пізнавального інтересу до навчання та позитивних мотивів.

3. Індивідуальний підхід до учня.

4. Спеціальна система домашніх завдань.

5. Посилення роботи з батьками.

6. Залучення учнівського активу до боротьби за підвищення відповідальності учня за навчання.

Пам'ятка для осіб, які працюють з невстигаючими учнями
1. П.І.Б. учня.
2. Клас.

3. З яких предметів не встигає.

4. Поведінка учня.

5. Причини, що призвели до неуспішності.

6. Які засоби (дидактичні, виховні, навчальні, позакласні, додаткові заняття) використовують у роботі з учнем.

7. Кого залучено до роботи з подолання неуспішності учня.

8. Скільки часу вже триває ця робота.

9. Які зміни простежуються, чи є результати роботи.

Система роботи з формування позитивного ставлення

невстигаючих школярів до навчання

Ставлення,що формується	1-^й етап	2-^йетап	3-^й етап	4-^й етап
Ставлення до змістунавчального матеріалу	Найлегший цікавий матеріал незалежновід його важливості, значущості	Цікавий матеріал, щостосується суті досліджуваного	Важливий, аленепривабливий матеріал
Ставлення до процесу навчання (засвоєння знань)	Діє вчитель, учень тільки сприймає	Головним залишається вчитель, ученьбере участь в окремих ланках процесу	Головним стаєучень, учитель бере участь в окремих ланках процесу	Учень діє самостійно
Ставлення до себе, своїх сил	Заохочення успіхів унавчанні, що не потребує зусиль	Заохочення успіху в роботі, що потребує певних зусиль	Заохочення успіху в роботі, що потребує значних зусиль
Ставлення до вчителя (колективу)	Актуалізованаоб'єктивність,нейтраліст	Привітність, уважність, особиста привабливість, допомога, співчуття	Доброзичливе ставлення, допомога учню

Профілактика неуспішності

Етапи уроку	Акценти в навчанні
1. У процесіконтролю запідготовленістюучнів	Спеціально контролювати засвоєння питань, що зазвичай викликають в учнів найбільше утруднень. Ретельно аналізувати і систематизувати помилки, яких припускаються учні в усних відповідях, письмових роботах; з'ясувати типові для класу й зосереджувати увагу на їх виправленні. Контролювати засвоєння матеріалу учнями, які пропустили попередні уроки. По закінченні поділу теми або розділу узагальнювати підсумки засвоєння школярами основних понять, законів, правил, умінь і навичок, виявити причини відставання.
2. Під часвикладаня нового матеріалу	Обов'язково перевіряти під час уроку ступінь розуміння учнями основних елементів матеріалу. Стимулювати запитання з боку учнів у разі утруднень під час засвоєння навчального матеріалу. Застосовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань. Забезпечувати великий вибір методів навчання, що дають змогу всім учням активно засвоювати матеріал.
Під час самостійноїроботи учнів на уроці	Добирати до самостійної роботи завдання з найважливіших, складних і важких розділів навчального матеріалу, прагнучи меншою кількістю вправ, але поданих системно, досягти більшого ефекту. Включати до самостійної роботи вправи на виправлення помилок, допущених у відповідях і в письмових роботах. Інструктувати про порядок виконання роботи. Стимулювати постановку запитань до вчителя в разі утруднень у самостійній роботі. Допомагати учням у роботі, всіляко розвивати їхню самостійність. Вчити планувати роботу, виконуючи її в належному темпі, та здійснювати контроль за роботою.
4. Під часорганізаціїсамостійноїроботи поза класом	Забезпечити у виконанні домашньої роботи повторення вивченого, концентруючи увагу на найважливіших елементах програми, які зазвичай викликають найбільше утруднення. Систематично давати домашнє завдання на роботу над типовими помилками. Чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх робіт,перевіряти ступінь розуміння цих інструкцій школярами, які не встигають. Погодити обсяг домашніх завдань з іншими вчителями класу, окрім перевантаження, особливо учнів, які погано встигають.

Надання допомоги невстигаючому учню на уроці

Етапи уроку	Види допомоги в навчанні
1. У процесіконтролю запідготовленістю учнів	Створення доброзичливої атмосфери під час опитування. Зниження темпу опитування, дозвіл довше готуватися біля дошки. Пропонування учням орієнтовного плану відповіді. Дозвіл користуватися наочним приладдям, що допомагає з'ясувати суть явища. Стимулювання оцінкою, підбадьоренням, похвалою
2. Під час викладу нового матеріалу	Вживання заходів підтримки інтересу до тих, хто погано встигає, за допомогою запитань, що з'ясовують ступінь розуміння ними навчального матеріалу. Залучення їх як помічників у підготовці приладів, дослідів тощо. Залучення до висловлення пропозиції в разі проблемного навчання, до висновків та узагальнень або пояснень суті проблеми, висловленої сильним учнем.
3. Під час самостійної роботи на уроці	Поділ завдань на дози, етапи, виокремлення зі складних завдань низки простих, посилання на аналогічне завдання, виконане раніше. Нагадування прийому та способу виконання завдання. Вказівка на необхідність актуалізувати те чи інше правило. Посилання на правила та властивості, необхідні для розв'язання задач і виконання вправ. Інструктування щодо раціональних шляхів виконання завдань, вимог до їхнього оформлення. Стимулювання самостійних дій учнів, які погано встигають. Ретельніший контроль за їхньою діяльністю, вказування на помилки, перевірка, виправлення.
4. Під час організації самостійної роботи	Вибір для груп учнів, що погано встигають, найраціональнішої системи вправ, а не механічне збільшення їх кількості. Докладніше пояснення послідовності виконання завдання. Попередження про можливі утруднення, використання карток-консультацій, карток з орієнтовним планом дій

Рецепт хорошого робочого настрою

gofeder — Wed, 20 Nov 2013 15:03:47 GMT

· Будьте оптимістами! Педагогіка – наука суто оптимістична (втім, як і будь-яка наука; песимістичний лише дилетантизм).

· Не забувайте найголовнішого: діти істоти парадоксальні, алогічні (дорослі теж).

· Як спілкуватись з батьками? Так само, як і з дітьми. Декотрі наївні люди радяться з батьками, читають для них лекції тощо. Не робіть таких дурниць.

Пам’ятайте: дорослі – це дуже стомлені діти. Виходьте з принципу: не батьки мають виховувати дітей, а навпаки – діти батьків.

· У взаєминах з адміністрацією: погоджуйтеся абсолютно з усім, що вам радитимуть або наказуватимуть, але робіть лише те, що самі вважаєте за потрібне. І не рвіться до кар’єри. Пам’ятайте: відмінність директора від учителя полягає в тому, що його легко звільнити, а вчителя складно.

Не забувайте: в педагогіці вирішальне значення має перша мить входження до класу, перші уроки, перше знайомство з дітьми – все перше.

Пам’ятайте: ваша найголовніша справа – це спілкування з дітьми. Умійте відчувати радість від зустрічі з дитиною. Нудних діти тихо ненавидять.

· Не тиняйтеся на очах у дітей без діла.

· Якщо маєте сумнів у тому, як вчинити, краще не поспішайте.

У сумніві – втримуйтесь.

· Вчіться вітатися з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви кажете просте «здрастуйте», теж можна виховувати.

· Не бентежтеся через свої помилки. Діти, на відміну від дорослих, завжди прощають нам помилки. Діти дуже поблажливі до дорослих. А крім того, якщо вам не вдалося виховати ваших дітей, значить, їм вдалося виховати вас.

· Хваліть себе тричі на день: вранці, вдень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання: я – найгеніальніший, найвеличніший, найдосконаліший Педагог, Усім Педагогам Педагог; діти мене слухають, батьки мене поважають, адміністрація мене любить, а вже як я сам себе люблю, це й не передати.

· Умійте бути лінивим! Недолік багатьох педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають міркувати.

Пам’ятайте: міркувати – ваш найголовніший обов’язок.

· Умійте залишатися дітьми. Грайте з дітьми, дурійте, скачіть і стрибайте. Сприймайте своє вчительство як продовження дитинства.

Наша мова калинова!

gofeder — Tue, 19 Nov 2013 12:44:41 GMT

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур'ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

(Максим Рильський)

Цікаві факти української історії, культури та народознавства

gofeder — Tue, 19 Nov 2013 10:12:05 GMT

Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI – на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.

Найдавнішими міжнародними юридичними актами Київської Русі були договори з греками, тобто Візантією, які належать до X ст.

Найвидатнішою жінкою Київської держави вважається Ольга, жінка Ігоря, яка взяла владу після його смерті. Виняткове явище в ту сувору епоху – жінка впродовж багатьох років (з 944 по 969) мала владу у великій державі, що є свідченням її великого таланту. Князювала вона від імені малолітнього сина Святослава, але твердо тримала владу у своїх руках. Вона об’їздила свої землі і встановлювала в них нові закони, засновувала нові оселі. Вважається, що вона була першою жінкою-русинкою, яка стала відомою в світі.

Найдовший псевдонім мав, мабуть, Григорій Квітка-Основ’яненко: "Любопытный Аверьян, состоящий не у дел колежский протоколист, имеющий хождения по тяжебным делам и по денежным взысканиям".

Найпершим фаховим продавцем книжкової продукції вважається друкар М. Сльозка. За старих часів, тобто в XVII-XVIII ст., книги продавалися насамперед у друкарнях. М. Сльозка винайшов нову форму розповсюдження друкованого слова: продавав видання Львівського братства, роз’їжджаючи по ярмарках.Найдавніша згадка про "руську" (тобто українську) мову на території сучасної України належить до 858 року. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII ст. з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" І. Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Найпершим видатним українським поетом, ім’я і твори якого ми знаємо, треба вважати Павла Русина з Кросна (близько 1470-1517). Він довго працював у Кракові, викладаючи у тамтешній академії, бував він в Угорщині, жив у Відні. В своїх творах з любов’ю описує рідну землю, означення "русин" для нього – "слово солодке", і він гордий з того, що носить таке ім’я.

Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?"

Найвідоміший музикант Київської Русі – співець XI ст. Боян, який жив при дворі Святослава Ярославовича і якого згадує автор "Слова о полку Ігоревім".

Найдавнішою скульптурою, знайденою в Україні, є кам’яна баба з кургану поблизу с. Нововасилівки Миколаївської області, яка належить до V-ІV ст. до н.е.

Ансамбль унікальних фресок у Софійському соборі в Києві є найдавнішим зразком українського монументального живопису. Цим фрескам вже майже 1000 років. Загальна їхня площа становить 3000 кв. м.

Найбільше перекладений літературний твір – "Заповіт" Т.Г. Шевченка. Його перекладали на 147 мов народів світу.

Найбільша кількість псевдонімів була у О. Кониського – 141, у І. Франка – 99, О. Маковей користувався 56 псевдонімами.

Найчастіше вживаною літерою з українського алфавіту є "п", із якої починається найбільша кількість слів. "Найпасивнішою", тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є "ф". В українській мові звук, що починається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.

Найпершим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька колегія, заснована в 1576 р. у м. Острог князем Костянтином Острозьким. Другий вищий навчальний заклад – Києво-Могилянська академія, заснована у 1623 р. шляхом об’єднання Київської братської і Лаврської шкіл. Це були на той час єдині вищі школи у східнослов’янському світі.

Найдавніший міст знаходиться у м. Феодосії. Цей грецький міст, що функціонує ще й сьогодні, збудований генуезцями в XIII ст. Довжина його 10 м. Дещо молодшим від нього є "Турецький міст" над рікою Смотрич біля фортеці у Кам’янці-Подільському, його було побудовано у XVI ст.

Найбільші сходи в Україні – Потьомкінські сходи в Одесі – одна з видатних кам’яних споруд 1-ої половини XIX ст. Це складна інженерна споруда висотою 24 м і довжиною 142 м має 142 кам’яних сходинки і 10 площадок. Ширина нагорі – 125 м, внизу – 21 м. В її спорудженні взяли участь архітектори Ф.К. Бофф, Г.І. Торрічеллі та ін. Матеріал – цегла, черепашник, камінь.

Найвидатнішою архітектурної спорудою Київської Русі, що збереглася до нашого часу, є Софійський собор у Києві, "руська митрополія", зведена у 1037 році в центрі верхнього міста. Він має змінений зовнішній вигляд – був добудований у XVIII ст. За величчю художнього образу, досконалістю архітектурних форм, внутрішнім оздобленням собор належить до видатних пам’яток світу доби феодалізму.

Найдавнішим і єдиним давньоруським медичним довідником, що зберігся до наших часів, є лікарський трактат-порадник "Мазі" – узагальнена праця про лікування травами, який склала Євпраксія Мстиславна, онука Володимира Мономаха, у Хет.

Найдавнішим народом на території сучасної України, назва якого збереглася у писемних пам’ятках, були кіммерійці, які оселилися наприкінці ІІ – на початку І тис. до н.е. в Причорномор’ї, південних степах України. Спочатку це був осілий народ, що згодом перейшов до кочового скотарського господарства. Найбільш ранні відомості про кіммерійців находили у грецькій літературі, вони належать до початкового періоду знайомства грецьких мореплавців з північним узбережжям Чорного моря і мають характер легенд. Земель кіммерійців досяг і Одіссей.

Найдавніша людина, за останніми свідченнями науки, з’явилася на сучасній території України приблизно 700-800 тис. років тому. Відкриті нещодавно археологами шари з матеріалами поблизу закарпатського с. Королевого свідчать, що стародавні мешканці цього поселення вже тоді володіли вогнем, займались мисливством, а основною формою суспільної організації було первісне стадо.

Найзнаменітішими дітьми можна вважати трьох дочок Ярослава Мудрого, які стали королевами в різних країнах. Дочка Анна стала дружиною французького короля Генріха І, а після його смерті управляла Францією як регентша до повноліття свого сина, короля Філіпа. Про це свідчить багатомовний напис на її пам’ятнику неподалік від Парижа: "Анна руська – королева французька". Друга дочка Я. Мудрого була одружена з норвезьким королем Геральдом Сміливим, а третя – з угорським королем Андрієм.

Найнезвичайнішою дзвіницею на території України є, мабуть, дзвіниця Києво-Печерської лаври, яка відхилена від вертикалі, як знаменита Пізанська вежа. Ще за часів спорудження через нерівномірний осад грунту дзвіниця похилилася, і в 1740 році навіть було порушено справу проти архітектора І.Г. Шеделя: його звинуватили у неправильному плануванні. Дзвіницю добудували, пізніше (в 1951 році) визначили відхилення, а 1987 року зробили заміри вже за допомогою електроніки. При загальній висоті дзвіниці 96652 м відхилення становить 60,3 см. Отже, падіння київській дзвіниці не загрожує.

Найбільший з космічних проектів XX ст. – "Морський старт" – передбачає створення космодрому морського базування. Його реалізують США, Норвегія, Росія разом з Україною.

Ось деякі цікаві факти про українську мову:

gofeder — Tue, 19 Nov 2013 10:09:30 GMT

Найдовшим словом в українській мові, що містить тридцять літер, є "дихлордифенілтрихлорметилметан” — назва одного з пестицидів.
1880 року в Одесі вийшла унікальна наукова розвідка польського і російського філолога Михайла Красуського "Древность малороссийского языка”, де українська мова розглядається як праматір народів Індії та Європи. Колосальні знання багатьох мов привели вченого до висновку, що українська мова старша за грецьку, латинську, старослов’янську мови. Аргументацію неординарної думки вчений розпочинає з доказів походження чисел, якими користуються арійські народи, матеріалом української мови. Число один (1), на думку автора книжки, походить від українського одвін, яке з часом перетворилося на один. Таким чином утворено назви чисел в італійській, грецькій, німецькій мовах, у санскриті і т.д. Автор порівняв і звуки у індоєвропейських мовах. Наприклад, наші слова "багато”, "був”, "вітання”, а в санскриті — "багута”, "бгу”, "віта”. Один із висновків вченого такий: "… все, що я виклав, здається, не припускає сумніву в тому, що, як малоросійська, так і російська мови розвивалися самостійно”. Отож, донедавна твердження учених про мову старослов’янську як основу мови українців, білорусів та росіян можна піддати сумніву.
Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить дев’ять літер.
Згідно з "Коротким словником синонімів української мови”, у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово "бити” — 45.

Цікаве про українську мову

gofeder — Tue, 19 Nov 2013 10:08:20 GMT

Мова відіграє важливу роль не лише у становленні націй, але й у житті кожної людини, адже слова мають свою енергетику, а отже – чинять вплив на нас із вами. Вчені давно дійшли висновку, що найкращі рослинні продукти для людини – ті, які виросли у її країні. Таку їжу людський організм засвоює значно краще, аніж закордонну. Те саме можна й сказати про мову.

Сьогодні Енциклопедія Корисного розповість вам дещо цікаве про українську мову. Всі з дитинства знайомі з явищем синонімії в українській мові. Фактично на кожне слово доводяться інші з подібним значенням – синоніми. Цікаво, що «найсинонімічнішим» є простеньке дієслово «бити». До нього знавці української мови дібрали цілих 45 синонімів!

Чи задавали ви собі коли-небудь питання, коли почала формуватися українська мова? Першооснови сучасної української мови були закладені кілька тисяч років тому, приблизно одночасно зі становленням латинської мови.

Ближче до сьомого століття українська мова вже більш-менш була схожа на сучасну, хоча вона і зазнавала чималих мовних впливів. Та наразі наша мова – одна з найрозвиненіших та найбагатших мов світу, чим ми не можемо не пишатися.

Серед науковців побутує думка, що мова, якою розмовляє людина, визначає спосіб її мислення, впливає на манери, поведінку та навіть зовнішність! Вам, певно, доводилося помічати, що людина, яка довгий час живе поза межами батьківщини, стає зовсім не схожою на себе.

Цікаве про українську мову свого часу писав філолог Михайло Красуський. Згідно з його науковою працею «Давність української мови» (1880 рік), наша мова – першооснова багатьох мов Європи та Індії. Ці дослідження привели до висновку, що українська мова старша, аніж латинська, грецька чи старослов’янська.

Соціальні ініціативи

gofeder — Tue, 19 Nov 2013 08:53:47 GMT

1. Підвищення якості життя для сімей з дітьми.
1.1. Збільшення державної допомоги малозабезпеченим сім’ям.
1.2. Збільшення у 2013 році надбавки на догляд за дитиною-інвалідом.
1.3. Збільшення у 2013 році соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають інвалідність.

2. Кожній дитині – всебічний розвиток.
2.1. Забезпечення доступу кожної дитини до дошкільної освіти.
            (Протягом 2013-2014 років розширити мережу дошкільних навчальних закладів)
2.2. Розвиток і оздоровлення обдарованих дітей.
2.3. Започаткування з 2013 року Президентської програми для найталановитіших дітей «Інтелектуальне майбутнє України».
2.4. Кожній дитині – можливості для розвитку творчих здібностей.
            (Підвищення рівя охоплення позашкільною освітою до 70% дітей)
2.5. Модернізація дитячих спортивних майданчиків.
            (Оновлення у 2013-2014 роках застарілих спортивних майданчиків загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів сприятиме залученню дітей до занять фізичною культурою та спортом, а також популяризації здорового способу життя).
2.6. Проведення у 2014 -2015 роках Національного турніру шкільних баскетбольних команд Євро-2015.
2.7. Забезпечення дітей з особливими потребами необхідними засобами реабілітації.
2.8. Забезпечення навчальною літературою спеціальних навчальних закладів для дітей з вадами зору.

3. Сімейний затишок – кожній дитині.
3.1. Забезпечення дітей-інвалідів умовами для виховання у сім’ї.
3.2. Розширення мережі центрів матері та дитини.
3.3. Раннє виявлення і вчасна медико-соціальна реабілітація для дітей із вродженими вадами або із затримками розвитку.

4. Створення всеукраїнської «гарячої телефонної лінії» з питань захисту сімей з дітьми.

Співробітництво вчителя і учня на уроках української літератури.

gofeder — Tue, 05 Nov 2013 10:43:46 GMT

Понад 20 років існує в учительському лексиконі слово "співробітництво ”. Воно з'явилось тоді, коли вчителі - новатори опублікували своєрідний маніфест в «Учительській газеті» . Вчителі ніби отримали дозвіл на впровадження в свою практику невимушеного, захоплюючого, демократичного стилю навчання . Звичайно, елементи цього методу існували завжди, але заговорили про значимість і ефективність тільки в 1986 році .

Ще Сухомлинський говорив про психологію контактів між учнями і вчителями, про спілкування та його закони : «Щоб спілкуватися з людьми, треба навчитися робити крок їм назустріч» .

Якщо уявити графічно наше спілкування з учнями , то вийде переплетіння ліній - струн, якими йде інформація, здійснюється передача думок, їх обмін при допомозі слова .

Життя так побудоване наше , що кожна людина - особистість, але виявити себе, свої здібності, свою особисту значимість вона може тільки в колективі, в контакті тільки з іншими людьми . Від цього великою мірою залежить її місце в суспільстві .

У практиці нашої роботи є безліч прикладів, які свідчать про те, що ніякі універсальні методики, тести експерименти не можуть змінити головного у вихованні - безпосереднього спілкування .

Але, на жаль, ми є свідками того, як технічні засоби, засоби масової інформації витіснили спілкування в сім'ї, школі, позбавили людей до деякої міри можливості користуватися словом, щоб поділитися з іншими своїми думками чи сприймати чиюсь інформацію. Це і призводить до того, що учні не вміють правильно і гарно говорити на уроках, не знаходять слів, щоб передати свої думки, висловити почуття. Та хіба тільки учні ?! А як часто доводиться бачити на телеекрані людей, які не можуть сказати декілька слів своєю рідною мовою. А яку мову ми чуємо при спілкуванні учнів між собою, при розмові дорослих людей на вулиці. А все це разом і є наша культура, духовність. А співробітництво і починається із спілкування, із обміну думками, поглядами, із суперечок, що викристалізовують головне. А щоб викликати в них реакцію на сказане, треба готувати себе до контакту з класом.

Психологи доводять, що контакт вчителя з учнями починається на відстані, що енергія думок наших передається тим, про кого ми думаємо, а значить якимось чином ми заздалегідь настроюємо клас на спілкування з нами.Тому, напевне, наші думки, помисли про майбутню зустріч з дітьми повинні бути добрими, чистими, щиросердними, бо тільки добро може викликати добру віддачу.

І ось починається урок. Перш за все треба привернути увагу дітей до себе, викликати зацікавленість якимось чином. Цей етап у спілкуванні називається самопрезентацією. І від того, як ми себе представимо дітям, який у нас буде настрій, яке емоційне піднесення чи навпаки, байдужість переповнює нас, буде залежати і характер спілкування, а значить - і темп уроку, і бажання чи небажання учнів працювати на уроці. Вчитель повинен безпомилково знайти ту ноту, з якої треба починати урок, щоб зав'язалось співробітництво ,щоб збудити в учнів думку і примусити її працювати, а значить бути активним співрозмовником, а значить вміти говорити, чути себе і інших, відчувати настрій колективу .

У психології це називається рефлексією і є однією з важливих особливостей людського спілкування.

Наприклад, на уроці літератури при вивченні поезій вчитель безперечно повинен сам гарно, виразно напам'ять читати вірші, щоб дати учням можливість відчути силу художнього слова , його багатогранність та викликати інтерес до запропонованих творів. Від поезій учні повинні отримувати естетичне задоволення, позитивні емоції, а це те, що спонукає до співбесіди взаєморозуміння, до бажання висловлювати свої погляди.

На уроках літератури, я вважаю, повинно звучати переважно художнє слово, слова митця, а не сухе коментування тексту, позбавлене краси, витонченості.

А вже матеріал твору, над яким працюють учні, дасть змогу учням стати активними співрозмовниками, бо кожен по - своєму відчуває, уявляє і оцінює явища, факти, вчинки, а всі разом приходять до певних висновків, узагальнень, співвідносячи все з минулим, сучасним і майбутнім.

Важливо, щоб у творчому процесі співробітництва вчителя і учня кожен почував себе особистістю, щоб не боявся висловлювати свою думку, хай зовсім не таку, як у підручнику чи в когось з однокласників.

А словесник повинен бути творчою особистістю, любити людей, відчувати внутрішній стан інших і вміти впливати на хід дискусії, співпереживати з персонажами твору і з учнями. А також вміти помічати в дітей їхні досягнення, наголошувати на них, щоб викликати бажання творчо працювати і весь час досягати нових результатів.

Цей зв'язок психологи називають емпатією.

Людинознавець, тобто вчитель, повинен по - акторськи використовувати всі засоби і прийоми, що спонукають до взаєморозуміння: і слово, і усмішку, і погляд, і жести, і паузи. Основне завдання вчителя - словесника в умовах становлення нової держави є виховання національної свідомості освіченого і цивілізованого громадянина України.

А література в школі - це колискова пісня, створена поетами та письменниками, а виконати її, виспівати, донести до дітей, не розгубивши, не втративши нічого авторського, має вчитель – словесник.

То які ж все - таки основні риси такого вчителя? Думається, що це перш за все закоханість у свій предмет, висока духовність, чітка громадянська позиція. Це ті основні кити, на яких будується вся навчальна і виховна робота. А вчитель літератури повинен бути Берегинею національного духу, талановитим, формотворцем духовного світу юних, на кожному уроці повинен запалювати вогнем творчої наснаги, активної дії.

Педагогічний хист кожного вчитися - це цілий комплекс, в якому поєднується внутрішня гармонія, велика енергія мистецьке світосприймання, наукова і методична кваліфікація, сучасне трактування історико - літературного процесу, безпомилкова орієнтація в галереї постатей українських діячів літератури і мистецтва .

Основою успіху кожного в навчанні та вихованні є змістовність і нестандартність уроків ( урок - казка, урок - семінар, урок - диспут, урок - концерт) .

Суть роботи на уроках літератури полягає в своєрідній реалізації ідей народознавства (вивчення побуту, звичаїв драдицій), у використанні української літератури для духовного становлення школярів. Треба, щоб уроки літератури були виявом емоційної наснаги і почуттів, авторської позиції у сприйняті фактів, явищ найсприятливіших можливостей у вияві учнями своїх думок, суджень, почуттів, оцінок. На уроках літератури учні пізнають не тільки силу художнього слова, а й таїну української пісні, смуток плачу, святість молитви та інші джерела народної культури . Прийом роботи вчителя -словесника над текстами творів повинні сприяти повноцінному художньому осмисленню і трансформації його на сьогоднішні проблеми, спонукати учнів до зіставлення світоглядів, позицій письменника зі своїми поглядами на життя виробленню в учнів умінь формувати свою власну думку дочку зору, не боячись, що вона відрізнятиметься від думки когось іншого.

Що повинні відчувати учні на уроках літератури? Одні - задоволення від своєї відповіді, інші - подив з приводу непомічених деталей у творі, бажання дорівнятись у своїй праці до тих, у кого це вже виходить краще. А всі разом - прекрасне і корисне в світі мистецтва слова і власної душі. Головне, щоб не було на уроці байдужих, тих, хто не приймав би участі в творчому пошуку. Коли з уроку в урок ведеться така робота, вчитель і учні відчувають своє самовдосконалення, ріст своїх здібностей, підвищення та урізноманітнення навичок роботи над текстами, збільшення інтересу до творчості, вдосконалення вмінь усно і письмово висловлювати свої думки, не копіюючи підручника чи чиїхось думок.

Розмірковуючи над видами уроків, можна знати багато цікавих форм.

Наприклад : урок плачу за «Україною в огні» О.Довженка, урок совісті за «Собором» Олеся Гончара, урок правди за романом «Правда і кривда» М. Стельмаха, урок пам'яті за « Пастораллю 15 століття» Ліни Костенко, чи «Роксоланою» П. Загребельного, урок любові, ніжності за лірикою В.Сосюри.

Твори літератури опановуються через осмислення образів, читання підтексту, психологічного аналізу характерів та вчинків персонажів, через авторське слово та власну спостережливість.

Вчитель - словесник повинен допомагати учням вжитись в ту атмосферу, в ті події часу, коли жив митець, і розглядати його твори тільки з відповідних позицій того часу, а не звинувачувати автора в тому, що десь в 30 - 40 х роках він славив не те, що сьогодні актуальне або й зовсім спотворене. Якщо так підходити до літератури, тоді й виходить, що на різних етапах життя ми шукаємо в творах автора тільки того, що нам сьогодні підходить, що відповідає сьогоднішній системі. Звичайно, існують і вічні проблеми, про які ми говоримо з точки зору сьогодення, спостерігаючи, як вони трансформувалися чи залишилися незмінними.

Говоримо на уроках і про митців - пророків, як от Шевченко, який думав і писав в минулому столітті, а інтуїцією прозріння заглядав в наш час. І я думаю, що ми правильно діємо, коли розглядаємо твори літератури, вбачаючи в них мистецтво слова, що діє на наші почуття і повідомляє факти про давно минулі події.

А ще більшу має виховну, впливову силу художня література, коли вчитель має гарний голос, інтонацію відповідну, вміє виконати пісню, даючи змогу дітям відчути її мелодію, задушевність. Тоді уроки дійсно стають уроками мистецтва, що зачіпають струнки дитячих сердець, дають змогу відчути і прилучитись до дивних скарбів народу, що вміщають в собі все те, що творилося віками, ввібрало в себе і силу, і надію, і любов народу.

Коли така робота ведеться на уроках літератури, починаючи з молодших класів, тоді діти теж стають акторами на уроках, вони не соромляться заспівати, зіграти роль; поступово зростає їх майстерність у творчому та мистецькому напрямі.

Коли вчитель вміє об'єднати дітей на уроці єдиним поривом, настроїти на сприйняття розумом і душею матеріал, тоді здійснюється не тільки естетичне виховання, й формується оптимістичне сприйняття світу, упевненість у собі, надія на краще, бо кожен відчуває, що щось вміє, тобто прилучається до колективної роботи і в той же час має свою думку, позицію, відчуває себе особистістю. В такий спосіб учнями ненав'язливо усвідомлюється почуття національної гідності, християнської доброчинності, - всього того позитивного, що потрібно кожній людині.

Сьогодні в методичній літературі все більше говориться про те, що сучасний вчитель - це не просто урокодавець, а також вчитель, що виходить за межі уроку в широкий світ політичних і моральних проблем. А також всього того, що хвилює людей зараз. Такий вчитель приносить на урок кожного разу щось нове, цікаве, і цим привчає дітей бути уважним до всього інтелектуального збагачення, щоб бути цікавою людиною, гарним співбесідником, нести в собі добре, корисне, цікаве і цінне, а не потрібне. Як часто роботу вчителя оцінює директор, інспектор, колеги, але найвищим суддею все - таки є його учні, бо всі вони все відчувають, помічають на кожному кроці: і настрій, і вміння, і бажання зрозуміти, чи навпаки.

Звичайно ж, добру людину пам'ятають все життя, намагаючись в чомусь наслідувати її, передавати своїм дітям те, чого навчилися на уроках: щедрості, пізнання, справедливості. А сірі, нудні уроки не дають нічого ні розуму, ні серцю, забуваються до наступного разу, бо не впливають на почуття, не викликають емоцій.

В серпні 1996 році в Києві відбувся четвертий з'їзд Української Світової Спілки професійних вчителів (УССПУ), українського народу, української культури й освіти. Голова з'їзду сказав: «Наші слова переходять в діло через прекрасних людей, які мають почуття відповідальності за долю українського народу, незалежно від того, де він проживає на земній кулі. І цими людьми є вчителі.

Особливу увагу було приділено на цьому з'їзді проблемам:

· виховання національної свідомості в молоді;

· відродження християнського духу;

· популяризація імен забутих українців ;

· Сформування національного художнього мислення засобами мистецтва слова та ін..

Щоб ці проблеми вирішувались, щоб вчитель впроваджував їх в життя, доносив до дітей. А про носія всього доброго, про вихователя майбутнього покоління треба дбати. Ось чому на цьому з'їзді була вироблена «Модель українського вчителя», що містить такі цікаві положення.

Український вчитель має бути прикладом доброго українця, він повинен

· Вивчити добре нефальшиву історію України ;

· Вірити в Бога , бо віра ця ушляхетнює людину духовно ;

· Постійно підвищувати свій рівень знань і кваліфікацію,відповідальності за наше майбутнє.

Одним словом: « вчитися - вчити - виховувати», - таке гасло повинно стати основним для всього учительства. Бо тільки починаючи з малих років, треба виховувати справжню людину, господаря своєї землі, країни, сім'ї. А твори мистецтва - найкращий матеріал, на якому можна збудувати прекрасне суспільство з чудовими людьми, бо:

Мистецтво - душі розрада ,

Пишний сад ,врожайний на слова ,

Ти - життєва мудрість і порада ,

Правда щира і любов жива.

Тарас Шевченко

gofeder — Mon, 04 Nov 2013 17:41:57 GMT

Тарас Шевченко

Не гріє сонце на чужині

"Не гріє сонце на чужині, А дома надто вже пекло. Мені невесело було Й на нашій славній Україні. Ніхто любив мене, вітав, І я хилився ні до кого, Блукав собі, молився богу Та люте панство проклинав. І згадував літа лихії, Погані, давнії літа, Тоді повісили Христа, Й тепер не втік би син Марії!